Сечокам'яна хвороба та сечові діатези

Серед доступних і популярних методів лікування цього захворювання гідно займає курортне лікування в Трускавці.

Успіх лікування багато в чому залежить від правильного добору хворих. В урології сечокам'яна хвороба зустрічається досить часто. Нею страждає близько 10% населення. За прогнозами сучасної медицини в найближчі роки число випадків цього захворювання збільшиться на 10-15% у зв'язку з загальним потеплінням клімату на планеті, а також - змінами в способі життя та в манері харчування людей.
Сечокам'яна хвороба становить 30-45% всіх урологічних захворювань і тільки 22-27% хворих піддаються оперативному лікуванню. Консервативна терапія при уролітіазі є домінуюча.
Показання до лікування на курорті: сечокам'яна хвороба в стадії ремісії; каміння в нирках, верхніх і нижніх сечових шляхах, розміри, форма і положення яких дозволяють сподіватися на їх спонтанне відходження; сечокам'яна хвороба з відходженням конкрементів (хронічне каменевиділення); стан після низхідного або висхідного літолізу, екстракорпоральної нефролітотрипсії, хірургічного або інструментального видалення каменів з нирок і сечових шляхів через 1-2 місяці після втручання; камені в аномалійних нирках без різкого порушення пасажу сечі; стан після нефротомії з приводу уролітіазу через 4-5 місяці. Сечові діатези (сечокислий, оксалуричнй, фосфатуричний, змішаний).
Протипоказання до курортного лікування: сечокам'яна хвороба, що поєднується з обструктивними уропатіями вродженого або набутого характеру (гідронефроз, інфравезикальна обструкція, стриктури сечоводу або уретри, аденома простати 2 і 3 ст. Та ін.); уролітіаз, ускладнений хронічною нирковою недостатністю 2-4 стадії; камені в єдиній нирці; сечокам'яна хвороба з частими нападами ниркової коліки і макрогематурією.
Перші згадки про успішне лікування сечокам'яної хвороби у Трускавці відносяться до початку 20 ст. Вчені повідомляють, що завдяки інтенсивному підвищенню діурезу, зниження відносної щільності сечі, поліпшення азот-видільної функції нирок, відбувається очищення організму від продуктів обміну, кристалів (піску) і конкрементів (каменів).
Серед різноманітних причин розвитку сечокислого нефролітіазу основне значення мають порушення пуринового обміну, гіподинамія і зневоднення. Формування уратних каменів сприяє різко кисла реакція сечі і її висока відносна щільність. У складному комплексі зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на утворення каменів, важлива роль належить активності гіалуронідази в сечі - ферменту, що виробляється клітинами дистальних канальців нирки. Цей фермент виконує важливу біологічно активну роль, пов'язану зі зміною проникності тканин, ступенем їх гідратації, транспортом води і різних іонів. Активність цього ферменту в сечі страждають уролітіазом, підвищена, особливо при рецидивуючому перебігу захворювання. Курортне лікування в Трускавці сприяє зниженню активності гіалуронідази в сечі, що підвищує її анти літогенна властивості.
Останнім часом широко використовують методи ендоскопічного хірургічного лікування урологічних захворювань. Кількість хворих після застосування екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, транскутальної контактної нефролітотрипсії збільшується з кожним роком. Після дистанційної літотрипсії більшість каменів мають вигляд шматочків в діаметрі близько 3-4 мм. І тільки 18% хворих виписують без залишків каменю. Необхідність подальшого питного лікування на курорті Трускавець доводиться тим, що після подібних втручань, відходження фрагментів конкрементів і піску в 80,5% випадків триває до трьох місяців і більше, часто супроводжується нападами ниркової коліки і загострення вторинного пієлонефриту. Необхідно пиття лікувальної води з сечогінною дією - «Нафтуся» і активними руховими вправами в післяопераційний період.
Про методи лікування хворих з коралоподібними каміннями, українських і зарубіжних вчених досить суперечливі. Одні автори пропонують видалення кораловидних каменів шляхом оперативного втручання, інші є прихильниками комплексного консервативного лікування, включаючи санаторно-курортне лікування в Трускавці. Лікування таких хворих на курорті досить ефективно. У більшості хворих покращилося самопочуття, зменшився біль, покращився клітинний склад сечі, зменшилася мікробне число і повністю зникла бактеріурія, а у подальшому - зменшилася кількість випадків загострень пієлонефриту.
Одним з основних показників ефективності курортного лікування хворих на сечокам'яну хворобу є самостійне відходження каменю. Існує певна залежність частоти відходження каменів від терміну лікування. На 1-му тижні перебування на курорті камені відходять у 3%, на 2-й - у 8%, на 3-й - у 5% хворих. Після курортного лікування, в період післядії лікуванням «Нафтусею» (1-2 місяці), випадки відходження каменів становлять до 68,5%.
Направляти на курортне лікування хворих з великими інфікованими каменями недоцільно, так як в таких випадках камінь не зменшується в розмірах і не відходить, а супутній запальний процес прогресує. Таким хворим необхідно хірургічне лікування.